Останні новини

Останні новини

Позиція Морської Палати України щодо Всеукраїнської акції протесту українських моряків

Позиція Морської Палати України щодо Всеукраїнської акції протесту українських моряків

25 січня 2021 року Українське об’єднання моряків, яке є членом Морської Палати України, виступило організатором Всеукраїнської акції протесту з метою привернення уваги до кричущої ситуації щодо корупції у сфері дипломування моряків. Офіційною реакцією влади було те, що «моряки не справжні», сама акція має на меті «перерозподіл потоків», а Міністерство нібито затіяло «гарну реформу, яку треба брати». Морська Палата не може лишатись осторонь цієї ситуації і вважає за необхідне висловити свою позицію.

На думку Морської Палати України, всі зміни у сфері реформування системи дипломування моряків повинні відбуватися виключно у правовому полі, за умови чіткого дотримання норм діючого законодавства. Відповідно до принципу правової ієрархії, який закріплений у Конституції України, в першу чергу мають виконуватися положення Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, із поправками (ратифікована Україною 01 листопада 1996 року) (далі – Конвенція ПДНВ). Норми Конвенції мають бути імплементовані у національне законодавство, зокрема, Кодекс торговельного мореплавства України, закони та підзаконні нормативно-правові акти.

Що ми бачимо сьогодні?

Національне законодавство України не приведене у відповідність до Конвенції ПДНВ, а чинні норми КТМ України на дотримуються. Найбільш кричуще порушення ст. 77 КТМ України триває вже два роки — з січня 2019 року, коли на посади капітанів морських портів наказами голови Морської адміністрації були неправомірно призначені «начальники відділів» та «заступники начальників управлінь», які безпідставно взяли на себе функції капітанів. Такі нелегітимні «капітани портів» вже два роки підписують робочі документи моряків.

В подальшому, мала б відбутися ліквідація Інспекції з питань дипломування моряків на виконання Постанови КМУ від 19.08.2020 року № 739 «Деякі питання підготовки та дипломування моряків». Втім, у наданий тримісячний строк Міністерством інфраструктури України не були напрацьовані необхідні зміни до нормативної бази з метою забезпечення безперешкодної передачі повноважень від Інспекції до Морської адміністрації. Як наслідок, Постанова Кабміну – не виконана, процедура ліквідації Інспекції — заблокована ухвалою суду у справі № 640/3185/20.

В результаті виникла штучно створена правова невизначеність, яка має своїм наслідком постійні зловживання у процедурах дипломування: з’являються «агенти» з незрозумілим правовим статусом, Державний реєстр документів моряків не відповідає на запити (в т.ч. на запити іноземних судновласників), сертифікатам навчально-тренажерних закладів не присвоюють номери, якщо ці центри не є «клубними», тощо.

Що робити моряку?

Громадяни України, які обрали професією моряка, у цій ситуації залишаються найбільш незахищеними та уразливими. Морякам нав’язують агентів, змушують підписувати нотаріальні довіреності, відправляють на усні екзамени, навіть за наявності практичного стажу, не забезпечують прозорих процедур оскарження результатів таких іспитів, не надають офіційних роз’яснень щодо процедур дипломування.

Натомість – обіцяють:

  • роботу електронного кабінету, але він працює некоректно;
  • відсутність посередників, але агенти та нотаріальні довіреності нікуди не зникають;
  • електронне тестування, але розміщенні для обговорення питання тестів не відповідають міжнародним стандартам.

Обіцянки не працюють, а Держава створює дискримінаційні умови для власних громадян, позбавляючи їх можливості працевлаштування у іноземних судновласників. Інструменти, передбачені Конвенцією ПДНВ, фактично використовуються не з тією метою, для якої вони були розроблені.

В чому суть функцій Держави у сфері дипломування?

Сьогодні чи не найбільшим звинуваченням на адресу моряків є несплата податків на території України. Ніби це є підставою для приниження власних громадян, чия праця має високий попит з боку іноземних судновласників. Відзначимо, що роботодавці, які наймають українських моряків, забезпечують сплату за них відповідних податків за законодавством інших країн. При цьому, жодна підстава не може бути виправданням для штучного створення правової невизначеності, що має своїм наслідком підґрунтя для корупції.

У галузі роботи моряків на суднах під іноземним прапором існують дві базові конвенції — це Конвенція ПДНВ (ратифікована Україною) та Конвенція про працю в морському судноплавстві 2006 року (не ратифікована Україною).

Відповідно до вимог ратифікованої Україною Конвенції ПДНВ, Україна зобов’язана запровадити внутрішні  національні процедури, які забезпечать моряка кваліфікацією у сфері безпеки мореплавства, що підтверджується документами міжнародного зразка, а також зобов’язана здійснювати державний контроль легітимності морських документів та їх підтвердження.

Натомість, Міністр інфраструктури публічно заявляє, що не може забезпечити контроль за підтвердженням стажу. Раніше ми вже писали, що чинне законодавство та добра морська практика дають моряку два інструменти для підтвердження стажу: послужна книжка моряка та посвідчення особи моряка (записи у них). За наявності нормативно визначених документів, що прямо призначені для підтвердження стажу, припущення про перерозподіл потоків та зацікавленість крюїнгових агенцій у підробленні стажу не є обґрунтованим.

При цьому, діяльність щодо посередництва у сфері працевлаштування на території України підлягає ліцензуванню. Отже, у разі встановлення фактів підробки стажу, відповідні крюїнги мають бути позбавлені ліцензії, можуть втратити контракти із судновласниками і в результаті – втрати власний бізнес. В будь-якому випадку моряк не може бути заздалегідь звинувачений у тому, що його стаж підроблений чи несправжній. Завдання забезпечити механізми перевірки документів є зоною відповідальності Держави та її інституцій.

Вимоги до агенцій с питань працевлаштування моряків та міжнародні стандарти праці моряків визначені Конвенцією MLC 2006 року, яку Україна досі не ратифікувала. Тож не треба вигадувати велосипед чи звинувачувати когось у перерозподілі потоків. По-перше, такими заявами Міністр у непрямий спосіб підтверджує свою поінформованість щодо потоків. По-друге, без відповідної нормативної бази, саме по собі, запровадження електронного кабінету моряка не є реформою та не сприятиме розв’язанню проблем у сфері дипломування та дотримання стандартів Конвенції ПДНВ.

Необхідна кропітка та послідовна робота щодо імплементації міжнародних договорів (конвенцій) та впровадження найкращих світових практик у чинне законодавство України. Лише такий шлях, на думку Морської Палати, може гарантувати прозорість процедур та захист прав власних громадян під час їх працевлаштування. Електронний кабінет та віртуальна реальність не можуть замінювати собою правову основу та існувати у відриві від Міжнародних конвенцій та чинного законодавства України.

Будь який інший шлях — це гарна картинка без законного змісту. Одну таку картинку ми вже аналізували і доходили до висновку, що за жодних обставин такий підхід не може бути виправданим, а українські моряки гідні кращого.

Залишається лише сподіватися, що кроки Держави не будуть лише віртуальними, а ґрунтуватимуться на законних підставах.

І так, моряки на акції протесту 25 січня 2021 року були справжні. Ми перевіряли.

Поділитися...